Кароліно-Бугазька територіальна громада

Цей  інформаційний  лист присвячено нормам  Закону  України від 15 червня 2021 року
№ 1539-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету».

Положення цього Закону, які регулюють процедуру одноразового (спеціального) добровільного декларування, набрали чинності з 21 липня 2021 року.

Цей лист носить інформаційний характер та не є індивідуальною податковою консультацією, оскільки не базується на особливостях фактичних обставин операцій конкретного платника податку.

Інформаційний лист ґрунтується на положеннях чинного законодавства України та практики його застосування, які можуть змінитися в майбутньому.

Кожен платник податку у порядку, визначеному статтями 52 та 53 Податкового кодексу України, може звернутися до контролюючого органу з наведенням фактичних обставин операцій та наданням відповідних матеріалів для отримання індивідуальної податкової консультації.

Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб

Закон України від 15 червня 2021 року № 1539-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особам належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» (далі – Закон № 1539) вносить низку змін як до Податкового Кодексу України (далі – Кодексу), так і до інших законів України.

Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб законодавець виклав у новому підрозділі 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб» розділу ХХ «Прикінцеві положення» Кодексу.

Розглянемо ключові елементи одноразового (спеціального) добровільного декларування

1. Що таке одноразове (спеціальне) добровільне декларування?

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) нею за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.

Збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування – це одноразовий обов’язковий платіж, розмір якого самостійно розраховується декларантом з вартості належних йому активів з урахуванням ставок такого збору, визначених підрозділом 9-4 Кодексу та відображається ним в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації.

Іншими словами:

1)     одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це процедура, яка вимагає дій платника податків щодо подачі спеціальної податкової декларації;

2)     така процедура є добровільною для платника податків;

3)     декларуванню підлягають саме активи (а не доходи!), які належать фізичній особі на праві власності, які розміщені на території України та/або за її межами, але не всі з них, а лише...

–      активи, одержані (набуті) фізичною особою протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,

та/або

–      активи, які фізична особа не задекларувала в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.

4)     під податками та зборами, які підлягали сплаті в Україні в момент нарахування (отримання) доходів слід розуміти податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

5)     зазначена норма не визначає часових рамок набуття активів за рахунок доходів з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори. Тобто передбачається, що порушення податкового законодавства могло статися і у періодах, по яких вже сплив загальний термін позовної давності у 1095 днів з дня подання податкової звітності, визначений пунктом 44.3 статті 44 Кодексу;

6)     об'єктом оподаткування спеціальним збором з одноразового добровільного декларування є вартість зазначених активів, визначена в порядку, передбаченому підрозділом 9-4 розділу ХХ Кодексу;

7)     декларант самостійно визначає суму збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування в спеціальній декларації, за ставками, визначеними підрозділом 9-4 Кодексу. Після подачі декларації сума збору стає узгодженим податковим зобов'язанням, обов'язковим до сплати.

2. Які терміни проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування?

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування проводиться з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року та передбачає сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування в порядку, строки і розмірах, встановлених Кодексом, та виконання інших умов, визначених Кодексом.

 3. Які активи підлягають одноразовому (спеціальному) декларуванню?

Активи фізичної особи-декларанта для цілей підрозділу 9-4 розділу XX Кодексу – це грошові активи, майно, майнові права. Слід зазначити, що термін «майно» в Кодексі застосовується у широкому значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, згідно із яким майном як особливим об'єктом вважають окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Таким чином, спеціальному декларуванню підлягають будь-які активи фізичної особи-декларанта, які були одержані (набуті) нею за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.

У пункті 4 підрозділу 9-4 розділу XX Кодексу наведено невиключний перелік таких активів, а саме:

а) валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи;

б) нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти житлової і нежитлової нерухомості).

в) рухоме майно, у тому числі:

–       транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми;

–       інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);

г) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності;

ґ) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;

д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов'язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;

е) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.

Всі зазначені активи вважаються об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування). Передбачається, що вони належать фізичній особі-декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Тобто декларується актуальний майновий стан фізичної особи-декларанта, а не «історія» набуття нею активів. Скажімо, якщо об'єкт нерухомості було придбано за рахунок доходів, з яких не були сплачені податки у 2018 році та згодом продано за грошові кошти у 2019-му році, то декларуванню підлягає сума грошових коштів, що залишилася від продажу такого активу станом на дату подання одноразової (спеціальної декларації), незалежно від того де ці кошти фізично зберігаються на рахунках в банках – в Україні чи за кордоном. Разом із тим, якщо виявиться, що до подання одноразової (спеціальної декларації) такі кошти перебувають у готівковій формі будь-де – їх можна буде задекларувати лише попередньо зарахувавши на банківський рахунок, де вони мають обліковуватися на дату подання декларації (див. відповідь на запитання 6).

Норми, запроваджені Законом № 1539 містять застереження про те, що подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації не є окремим спеціальним порядком офіційного визнання або підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на активи, щодо яких подається така одноразова (спеціальна) добровільна декларація. Відповідно, такі юридичні факти та обставини регулюються іншим законодавством України (цивільним, господарським тощо).