Кароліно-Бугазька територіальна громада

Лейкоз великої рогатої худоби – це хронічне інфекційне захворювання пухлинної природи, збудником якого є ретровірус. Його ознаками є неопластичне розростання клітин крові і тканин лімфи внаслідок неконтрольованого розмноження і ділення. У тваринному світі найчастіше зустрічається лейкоз крові у корів. Збудник хвороби належить до онкогенного типу, містить рибонуклеїнову кислоту. Лейкоз корів заразний для всіх представників цього виду, а також для дрібної рогатої худоби. Вражає як молодих особин, так і дорослих тварин усіх видів, порід та селекцій. Як правило, до захворювання схильні найчастіше тварини віком від 3 до 7 років.

Джерелом поширення збудника в череді є корова-вірусоносій. При первинних стадіях недуги онковірус починає виділятися з організму із молозивом та молоком. Також не виключений факт передачі вірусу разом зі слинною рідиною.

Захворювання характеризується протіканням у прихованій формі. При впливі факторів навколишнього середовища і внутрішніх процесів починає відбуватися активізація патогенної мікрофлори, що провокує розлади у функціональних органах кровотворення. Початку появи хвороби у господарстві можуть сприяти, зокрема, такі фактори:

• схильність корови до лейкозу по гено- або фенотипу;

• завезення репродуктивних тварин з неблагополучного господарства, де є носії лейкозу.

У більшості випадків при виникненні лейкозу у великої рогатої худоби в організмі тварини починаються патологічні зміни, пов’язані з інтенсивним поділом клітин, розмноженням і розростанням в органах кровотворення, спинному мозку, лімфатичних вузлах. Заражені клітини крові починають безконтрольно розмножуватися, розносяться по всьому організму тварини, потрапляють до всіх можливих органів і тканин, утворюючи на них пухлини. В тому числі пухлинні новоутворення розростаються і в молочних залозах. Корови хворі на лейкоз страждають від різкого погіршення загального стану, підвищеної втомлюваності, порушення травних функцій. Крім того, знижуються надої, у тварини починається анорексія, вона страждає від розладів шлунку.

Оздоровчі заходи щодо лейкозу базуються на лабораторних дослідженнях крові від великої рогатої худоби із наступним вилученням позитивно реагуючої худоби із загальної череди. Ізолювання інфікованих тварин від неінфікованих на підставі результатів лабораторних досліджень залишається основним методом боротьби з лейкозом ВРХ в усьому світі.

В Україні дослідження на лейкоз у благополучних господарствах та приватному секторі проводяться один раз на рік. В разі отримання позитивних результатів лабораторних досліджень інфікованих тварин ізолюють від здорових та здають на забій. Вірус лейкозу стійкий до дії низьких температур, але чутливий до високих (кип’ятіння, пастеризація) і дезінфектантів у звичайних концентраціях. Тому санітарна обробка та знезараження інструментів, господарського інвентарю і приміщень дезінфікуючими розчинами - один зі шляхів профілактики зараження лейкозом.

На запитання, лікується лейкоз у корів чи ні, відповідь негативна. Лікування при лейкозі відсутнє. 

Але при цьому небезпека для людини заразитись цією недугою зведена до мінімуму. Сам по собі вірус лейкозу не передається від корови до людини, але вживати м’ясо або молочні продукти від хворої корови заборонено і в жодному разі  не можна давати його дітям. Вся справа в тому, що Всесвітньою організацією охорони здоровя доведено, що такі продукти несуть в собі небезпеку, що в майбутньому може призвести до розвитку ракових клітин та прогресування онкологічних хвороб. Тому від вживання молока і м’яса слід утриматися.