Кароліно-Бугазька територіальна громада

Незабаром розпочнеться цвітіння плодових дерев, виноградників, ягідників та озимого ріпаку. Бджоли-трудівниці полетять збирати солодкий нектар, а аграрії для підвищення врожайності та захисту сільськогосподарських культур від шкідників та хвороб почнуть масово застосовувати пестициди та агрохімікати. Щороку в Україні від отруєння пестицидами (хімічний токсикоз) гине безліч бджолосімей, що є великою проблемою як для пасічників, так і для землекористувачів, адже бджола – комаха, яка запилює ентомофільні культури, впливаючи таким чином на майбутній врожай.

Згідно ст.37-ї Закону «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи, котрі застосовують хімічні препарати на медоносних культурах, не пізніше ніж за три доби зобов’язані оповістити органи місцевого самоврядування або власників пасік про проведення хімічного захисту посівів чи садів, вказати назву препарату, клас токсичності для бджіл та термін, на який потрібно їх ізолювати.

На оброблених полях необхідно встановити попереджувальні знаки (таблички). В період цвітіння використовувати препарати, які малотоксичні для бджіл, тобто третього класу небезпечності.

Застосовувати в сільському та лісовому господарстві, на присадибних ділянках тільки такі пестициди i агрохімікати, що пройшли державну реєстрацію i включені в перелік препаратів, дозволених до авіаційного та наземного застосування в Україні.

Не допускати обробку квітучих медоносів і пилконосів під час масового льоту бджіл, безпосереднього контакту покрову бджіл з робочим розчином інсектицидів.

Суворо дотримуватися регламентів застосування в навколишньому середовищі токсичних для бджіл речовин. При використанні високотоксичних для бджіл інсектицидів паралельно застосовувати репеленти, що забезпечать збереження життя робочих бджіл на період токсичної дії інсектициду.

Провина за отруєння бджіл не може лежати тільки на аграріях, значну відповідальність несуть й власники пасік. Відповідно до вимог Закону «Про бджільництво» пасіки підлягають обов’язковій реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, в органах місцевого самоврядування. Перевезення (кочівля) бджіл на медозбір здійснюється на підставі ветеринарно-санітарних правил, згідно з якими фізичні та юридичні особи повинні розміщувати пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування. Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників або користувачів здійснюється за попередньою домовленістю та їх згодою.

В свою чергу сільський голова (староста) має оповістити пасічників, пасіки яких зареєстровані в органах місцевого самоврядування в «Журналі реєстрації пасік» та розміщені на відстані 10 км від оброблювальної площі. Після отримання повідомлення про майбутню хімічну обробку бджоляр повинен до її початку: вивезти пасіку в безпечне місце або ізолювати виліт бджіл з вулика.

Терміни ізоляції бджолиних сімей залежать від ступеня токсичності та періоду збереження активності пестицидів на рослинах.

Якщо отруєння бджіл все ж таки відбулось, власник пасіки звертається з письмовою заявою в органи місцевого самоврядування, після чого створеною комісією, до складу якої входять: представники господарства, сільської ради, власник пасіки, лікар ветеринарної медицини державної установи ветеринарної медицини району, проводиться комісійне обстеження пасіки та складається відповідний акт. 

Законодавчу силу при визначенні причини загибелі бджіл має лабораторна діагностика, яка проводиться з відібраних від бджолосімей проб та встановлює в них залишки отрутохімікатів. Відбір і пересилку проб патологічного матеріалу для лабораторного дослідження здійснюють відповідно до існуючих вимог. Разом з пробами у ветеринарну лабораторію направляють вищезазначений акт та супровідний лист, у якому вказують на який пестицид необхідно провести дослідження.

Відшкодування збитків здійснюється за домовленістю власника пасіки та землекористувача або в судовому порядку, після лабораторного дослідження та підтвердження хімічного токсикозу результатами дослідження.

Отже, у більшості випадків отруєння бджіл – це наслідок несвоєчасного попередження пасічників про час, місце, діючу речовину, характер хімічних обробок сільгоспкультур, термін дії препарату, відсутність іншої інформації щодо обробки полів, тобто порушення законодавства про використання отрутохімікатів. Тому власникам пасік та землекористувачам необхідно налагодити співпрацю і своєчасно інформувати один одного!